Покликані зростати
Асцидії – це дивні створіння. Тримаючись за каміння та мушлі, вони нагадують пластикові трубки, що гойдаються під дією течії. Харчуючись поживними речовинами, які отримують з води, вони ведуть пасивний спосіб життя.
Божа турбота
Колись я почув історію про бізнесмена, який казав, що через депресію у свої студентські роки він часто почувався “безпорадним і безнадійним”. На жаль, він ніколи не спілкувався з лікарем на цю тему, а натомість почав розробляти ще більш радикальні плани. Він замовив у місцевій бібліотеці книгу про суїцид і визначив дату, коли планував учинити самогубство.
Щедрість і радість
Дослідники кажуть, що між щедрістю і радістю існує зв’язок. Ті, хто жертвує іншим свої гроші і свій час, щасливіші за тих, хто цього не робить. Це наштовхнуло одного психолога на висновок: “Перестаньмо вважати жертвування моральним обов’язком, почнімо думати про це, як про джерело насолоди”.
У кінці
Я часто отримую привілей проводити духовні спілкування. Виїзд за місто на декілька днів для молитви та роздумів дуже збагачує. Під час програми я іноді закликаю учасників відповісти на питання: “Уявіть, що ваше життя закінчилось, і ваш некролог вже опублікований. Що б ви хотіли, аби в ньому було сказано?” Після цього деякі учасники докорінно змінюють свої пріоритети, прагнучи добре завершити своє життя.
Заспівати знову
Бородавчасті медососи, які мешкають в Австралії, перебувають у біді: птахи забувають свій спів. Цей вид птахів поступово зникає; їх залишилося лише три сотні. Самці забувають свій унікальний спів, оскільки тих, у кого можна цьому співу навчитися, залишилося небагато, і їм складно привабити самок.
Піднятись для торжества
У широко розповсюдженому відео літня елегантна жінка сидить в інвалідному візку. Марта Гонсалес Салданья, колись відома балерина, тепер страждає від хвороби Альцгеймера. Однак на відео відбувається дещо неймовірне. Коли їй вмикають “Лебедине озеро” Чайковського, її кволі руки повільно піднімаються, і вона починає виконувати балетні рухи прямо у візку. Хоч її розум і тіло марніють, її талант досі присутній.
Пісня любові
Суботній день. Тихий парк на березі річки. Повз нас пробігають любителі спорту. Попереду видніються рибалки з вудками. Чайки ніяк не можуть поділити рибу і залишки чіпсів. А ми з дружиною сидимо і спостерігаємо за однією подружньою парою. Ймовірно, їм вже за сорок років, і вони говорять незрозумілою для нас мовою. Вона сидить і дивиться йому у вічі, поки він щиросердно співає їй на власній мові пісню любові, яку до нас доносить легкий вітерець.
Оминати двері
Гризун відчув, що неподалік є щось смачненьке. Так, запах вів до годівниці для птахів, повної смачного насіння. Гризун спустився по ланцюгу до годівниці, проліз крізь дверцята і їв усю ніч. Лише на ранок він усвідомив, у яку халепу потрапив. Тепер через дверцята годівниці його клювали птахи. Наївшись досхочу насіння, гризун удвічі збільшився в розмірах і вже не міг втекти.
Мудра порада
У квітні 2019 року покрівлю паризького собору Нотр-Дам де Парі охопило полум’я. На старому перекритті виник такий жар, що впав шпиль. Після цього вся увага була прикута до його башт. Якби дерев’яний каркас велетенських сталевих дзвіниць згорів, це призвело б до падіння обох башт і руйнації собору.
Справжнє щастя
У десятому столітті Абд-аль-Рахман ІІІ був правителем Кордоби в Іспанії. Після п’ятдесяти років успішного правління, коли його “любили піддані, боялися вороги і поважали союзники”, він глибоко проаналізував своє життя. “Багатство і слава, влада і насолода лише чекали на мій поклик”, – казав він. Втім, коли порахував, скільки днів він відчував себе по-справжньому щасливим, то в підсумку вийшло лише чотирнадцять. Як сумно.
Ефект нового початку
Коли Брайані виповнилося тридцять, вона була засмучена, що й досі займалася торгівлею, яку ніколи не любила. Вона вирішила, що настав час знайти нову роботу. Девід на Новий рік подивився в дзеркало і пообіцяв собі схуднути цього року. Для Джеймса минув ще один місяць, сповнений проявами люті. Він пообіцяв собі, що наступного місяця докладатиме ще більше зусиль, аби позбутися спалахів гніву.
Різдвяне Дитя
Уявіть, що Той, Хто, створив кедри, які виростають з маленького насіння, Сам розпочав життя з ембріону. Той, Хто створив зірки, помістив Себе в жіночу утробу. Той, Хто наповнює Собою небеса, став маленькою цяткою, яку б можна було сьогодні побачити на екрані апарату ультразвукового дослідження. Ісус, втілений Бог, умалив Себе (Фил. 2:6-7). Яке диво!
Я – Його руки
У 2000 році Цзя Хайся втратив зір, а його друг Цзя Венці в дитинстві втратив руки. Однак вони віднайшли спосіб, як з цим впоратися. “Я – його руки, а він – мої очі”, – каже Хайся. Вони разом змінюють своє містечко в Китаї.
Добра звістка
У 1941 році, у той час як Гітлер зміцнював свою владу в Європі, до письменника Джона Стейнбека звернулися за допомогою. Ні, його не просили воювати чи відвідувати солдатів на передовій. Його просили написати оповідання. Результатом цього стала повість “ Місяць зайшов ” , у якій розповідається про вторгнення злого режиму в мирний край. Повість друкували підпільно і таємно розповсюджували в окупованих країнах. У ній містилося послання про наближення союзників і про необхідність наслідувати приклад персонажів твору, щоб допомогти відстояти свободу. Своєю повістю Стейнбек приніс народам, які перебували під нацистським режимом, добру звістку: їхнє звільнення вже близько.
Мета страждання
“Те, що ви кажете, означає, що моєї провини може і не бути”. Слова жінки мене здивували. Я приїхав виступити в її церкві, і тепер ми обговорювали те, що я казав цим ранком. Жінка пояснила: “Справа в тому, що в мене хронічна хвороба. Я молилася, постила, каялася в гріхах. Я робила все, що мені порадили робити, аби отримати зцілення. Однак я й досі хвора, і я подумала, що то моя провина”.